У чому ж наше щастя?

З першої хвилини зацікавлює сюжет вистави, історія будується на спогадах Нікоса,молодого чоловіка, який отримав у спадщину шахту на острові Крит та вирушає туди  щоб зайнятись справами. Усі пригоди починаються з зустрічі Нікоса з цікавим чоловіком на ім’я Алексіс Зорба, якого Нікос бере з собою щоб той, керував шахтою.Одразу ж хочеться відмітити професійність актора Анатолія Хостікоєва, усю виставу він має згинати один палець, наче його немає, адже герой відрубав його собі бо той йому просто "заважав". І далі ми зустрічаємось з не менш цікавими акторами, наприклад французька спокусниця  Гортензія, в яку перевтілюється Наталія Сумська.Вишуканості і грації їй додає францюський акцент, хоч вона і говорить українською, все ж на мить можна відчути природність слів та дій які їх супроводжують.Сумська дуже вдало входить в образ францужанки, з усією грацією та навіть, в деякій мірі, наївнітю. Також не можна залишитись байдужими до ролі місцевого дурника, хоч його ніхто і не поважає та ставляться до нього з іронією, він все ж наділений почуттями та намагається не залишатись осторонь подій, які відбуваються.Здається, що ця людина не така дурна  як здається наперший погляд, хоч він і криво розмовляє, але таке враження, що він розуміє про всі проблеми оточуючих, але для чого йому розпоідати про це.Все одно ніхто його не почує.Гра актора також вдала, він ходить криво і постійно стукає однією рукою по іншій.
  "Ти не хочеш бути вільною?" Це відповідь дуже дивує Зорбу, коли  це йому каже Лола. Адже бути вільним, нікому не підкорюватись та робити, те що хочеться,жити насолоджуючись,  беручи з життя все – такий принцим життя Грека Зорби і цьому він намається навчити  скованого Нікоса, а слова Лоли приводять його у трохи незвичне становище, він не очікував,що хтось може не цінувати свободу.
  Але що краще для нас?Мати вірну людину, яка буде поряд все життя та стане кращим другом і при цьому залишиться єдиною пристрастю, чи все ж, жити для себе шукаючи нові захоплення та короткотривалі стосунки?Кожен вирішує для себе сам.Але, дізнавшись трохи про життя Гортензії, ми бачимо що її молодість тривала не настільки довго як вона цього хотіла, в неї було багато чоловіків та на старість вони зникли та лишись самі лише спогади.Тому, кожен має робити свій вибір. Так, саме питання вибору постає у виставі,адже кожен герой обирає для себе те, що йому більше підходить.Для  одного це була смерть, для іншого вбивство невинної жінки, а для когось стримування себе та своїх емоцій...Без сумнівів, ця вистава є трагічною, адже молодий герой втрачає свою кохану та не знати чи колись ще він зможе покохати, хоч в кінці він і змінює свою поведінку, просячи Зорбу навчити його танцювати,але це всього навсього прояв відчайдушності, на обличчі помітний смуток та душевний біль.Можливо, цими танцями він намагається переключити свою увагу та відволіктись.А от герой Хостікоєва так і залишиться життєрадісним та вільним одинаком.
   Невеликим недоліком була затягнутість вистави та технічні неполадки у фінальній сцені, на глядача вони на щастя не справили великого розчарування, оскільки вже не відбувалось ніяких серйозних дій.В таких стуаціях головна роль актора- не розгубитись та намагатись грати далі ніби нічого і не трапилось. У Хостікоєва це дуже гарно вийшло, у той час, як Юрій Сак трохи зніяковів та закляк, Хостікоєв почав наспівувати ту мелодію яка грала,та підхтовхуючи свого партнера продовжував танцювати.
 Особисто у мене після вистави було відчуття,що  чогось все таки не вистачало, можливо недокінця розкритий сюжет, чи щось інше.Але побачене, на жаль, трохи не виправдало очікування.